Дана презентація містить відомості про стан Молочного лиману сьогодні.
https://docs.google.com/file/d/0B-Sb2rkz6o0JVjBidkdfNGpWZWs/edit?usp=sharing
среда, 12 июня 2013 г.
Мини-проекты как средство развития познавательной деятельности школьников на уроке биологии
Ни один школьный предмет не имеет таких прекрасных
перспектив, как биология для применения метода проекта на уроках и внеурочное
время. Разнообразие объектов, изучаемых на уроках биологии, обеспечивает огромные
возможности для развития общеучебных, информационных и мыслительных навыков.
Красота, богатство красок, запахов и звуков природы дает уникальную возможность
развивать образное и логическое мышление, одновременно развивая и вкус.
Развитие интереса учащихся к биологии как науке и как
к школьному предмету можно, используя метод проектов, направленный на активацию
познавательной деятельности школьников, вовлекая ребят в процесс активного
интеллектуального поиска информации, предоставляя им возможность использовать
некоторые функции учителя.
Опыт использования метода учебных проектов посвящен
одной из проблем современного образования: развитию познавательного интереса
школьников. Именно познавательный интерес выступает как мощный стимул для
активности личности ребенка. Следует отметить, что развитие познавательного
интереса в ходе уроков с элементами метода проектирования позволяет решить
проблему с максимальным использованием образовательных и воспитательных
возможностей предмета биологии, на основе использования различных форм работы
на уроке и вне урока: познавательные викторины, лабораторные работы, беседы,
различные формы опросов, самостоятельной работой учащихся дома, поисковых и
исследовательских методов.
Очевидно, что даже самые интересные уроки, в которых
используется прекрасный иллюстрационный материал, но проводимые по одной и той
же схеме в течение длительного времени будут эмоционально утомительны. На уроке
в новой образовательной ситуации, используя проектные методы, возможна подготовка ученика как творчески
активной личности, заинтересованной в самостоятельном познании.
Проектный метод может с успехом использоваться как
фрагмент урока, так и урок, полностью
посвященный реализации проекта. Причем использование этого метода нацелено в
большей степени на всестороннее многоплановое развитие личности ребенка, что
обеспечивает развитие познавательного интереса и проявлению творческих
способностей детей.
При организации исследовательской деятельности в
рамках обычного урока происходит переход от трансляции непререкаемых истин к
самостоятельному поиску решения проблемы учащимися. Самостоятельное наблюдение
или экспериментальная (лабораторная) работа формируют у ребенка понимание
причин, лежащих в основе тех или иных событий, фактов и явлений.
С удачным исследовательским проектом жаль
расставаться. Зачастую бывает, что группа учеников делает интересную
проектно-исследовательскую работу, презентует ее на конкурсах школьного или
окружного уровня, и на этом ставится жирная точка. Но порой работы бывают столь
интересны и познавательны, что просто преступление не использовать накопленный
материал во время урока биологии при прохождении тем, с которыми они
перекликаются.
Мои собственные наблюдения позволяют судить об
эффективности использования мини-проектов, особенно на обобщающих уроках.
Применение исследовательского и проектного метода позволяют развить:
1) Познавательные умения учащихся: наблюдения,
абстрагирования, систематизация (классификация, дифференциация), выдвижение
гипотез, решение проблем, поиск путей эмперической проверки, соотнесение
результатов с гипотезами и др.
2) Практические умения: составление и чтение диаграмм,
добыча информации, овладение языком науки.
3) Коммуникативные умения: терпимость к альтернативной
мысли, готовность к учению и сотрудничеству, самокритичность, умение защищать и
отстаивать свою позицию, умение выступать публично и др.
Как правило, уроки, на которых использовался метод
проектов, и озвучивались в той или иной мере исследования учеников вызывали
самый неподдельный интерес школьников. Они проходили очень живо, занимательно,
а знания, полученные во время этого урока, лучше закреплялись в памяти.
Кроме того, удается включить в активную познавательную
деятельность слабых учеников, повысить интерес к предмету, приучать к
самооценке результатов своего труда. Учащиеся были не пассивными слушателями, а
активными участниками процесса получения и применения информации. Такая форма
активного взаимодействия способствовала более быстрому и непринужденному
вхождению учащихся в учебную деятельность, созданию благоприятного
психологического климата.
Именно метод проектов дал высокий результат – высокую
мотивацию к обучению, и как следствие, высокий уровень научного знания предмета
исследования.
Проведенный опрос среди учеников 7-х классов выявил,
что проведение урока с использованием метода проектов позволило снять
психологические барьеры, страх перед проверкой знаний на уроке, тревожность. У
детей формируется положительная мотивация к изучению биологии. Многие учащиеся
любят уроки биологии, они считают, что биологические знания пригодятся им в
будущем.
По данным проведенного опроса биология нравится
большинству школьников, потому что дети любят животных, растения, природу.
Большинству учащихся помощь в подготовке домашнего задания не нужна. В
результате проведенного анкетирования выяснилось:
Учащимся понравились уроки, на которых они
самостоятельно ставят проблему и находят пути ее решения;
Особенно интересны были уроки с натуральными
объектами, а также были отмечены уроки с приглашенными специалистами – авторами
исследовательских работ по биологии;
Многие ученики отметили, что познавательная
деятельность в ходе выполнения мини проекта помогла им осознать роль биологии в
практической жизни;
Большинство школьников отметили эффективность
закрепления и обобщения знаний в форме познавательных викторин, разработанных
на основе долгосрочных проектных работ;
Ученики отметили повышение познавательного интереса к
дополнительной научно-познавательной
литературе по биологии;
Многие учащиеся желают улучшить свои результаты по
биологии, хотят узнать больше.
Таким образом, мною была разработана методика
проведения мини-проектов, в основе которых лежат долгосрочные
проектно-исследовательские работы учащихся и сделаны выводы об эффективности использования
проектных и исследовательских методов с целью повышения познавательного
интереса школьников.
ПРОЕКТНЫЙ
УРОК В 7 КЛАССЕ
«Обобщение и
повторение материала по теме «Тип
Моллюски»
Цель урока: повторение и обобщение знаний по теме:
«Тип Моллюски».
Задачи урока:
расширить представление учащихся о многообразии
животных форм;
развивать интерес к биологии, бережное отношение к
животным;
развивать самостоятельное мышление, умение
анализировать;
закрепить полученные знания по пройденной теме;
обобщить знания учащихся 7 класса об особенностях
морфологии, экологии и этологии моллюсков;
провести
занимательную викторину, которая поможет разработать рекомендации по содержанию
улиток ахатин в домашних условиях;
провести лабораторную работу «Изучение ответных
реакций моллюсков на действие химических раздражителей».
Постановка проблемы. Как содержать в домашних условиях
необычных животных – брюхоногих улиток Achatina Fulica.
Определение объекта исследования: брюхоногие улитки
Achatina Fulica.
Определение предмета исследования – особенности строения и условий
жизнедеятельности моллюсков.
Формулировка гипотезы. Могут ли ученики 4 класса –
авторы проектно-исследовательской работы «Эти удивительные ахатины!»,
разработав познавательную викторину, проверить и закрепить знания учеников 7 класса по пройденной теме:
«Тип Моллюски».
Методы урока: эвристический или частично-поисковый, форма организации учебного процесса –
познавательная командная викторина (мини-проект учеников 4 класса) среди
учеников 7 класса.
Оборудование урока: таблицы по теме: «Тип Моллюски»,
аквариум с живыми экземплярами животных.
ХОД УРОКА
Объявление темы урока, его целей и задач.
Активизация знаний
учеников 7 класса (введение в тему урока).
Формулирование гипотезы урока.
Представление ученикам 7 класса ведущих урок учениц 4 класса «А».
Формирование
3-х команд (по числу рядов в
классе).
Формулирование цели и правил проведения викторины.
Проведение познавательной викторины, основанной на
пройденном материале.
Подведение итогов викторины.
Правила проведения познавательной викторины «Эти
удивительные ахатины!»
Ученики 7 класса формируют 3 команды (по числу рядов в классе).
Ведущие урока – ученицы 4 класса «А» задают по очереди
каждой команде вопросы, связанные с пройденной темой «Тип Моллюски» и связанные
с собственными наблюдениями в ходе выполнения проектной работы «Эти
удивительные ахатины!».
Каждый правильный ответ – + 1 балл команде.
При неверном ответе, другие две команды могут
попытаться ответить на этот вопрос в порядке очередности.
В конце – подведение итогов и выставление оценок для
выявления победившей команды.
ПОЗНАВАТЕЛЬНАЯ
ВИКТОРИНА «ЭТИ УДИВИТЕЛЬНЫЕ АХАТИНЫ!»
У нас в «черном» ящике удивительные животные: они не
бегают и не прыгают, имеют мягкое тело, расположенное в раковине,
рогатую голову и одну ногу, размером они со спичечный коробок. Кто это?
(Улитки!)
Посмотрите на наших улиток. Их видовое название Achatina Fulica (Ахатина Фулика). А кто из
ученых придумал каждому виду животных присваивать видовое название, состоящее
из двух слов на латинском языке? (Карл
Линней – шведский ученый, основоположник систематики, науки о классификации
живых организмов).
А почему видовые названия животных даются именно на
латинском языке, а не на французском или английском языках? (Латинский язык –
язык международного общения ученых биологов разных стран).
Скажите, а к какому Типу животных принадлежат наши
улитки? (Тип моллюски).
А к какому классу? (Класс Брюхоногие моллюски).
Почему у этого Класса улиток такое смешное название?
(Потому, что у них хорошо различимы три части тела: голова, мешковидное
туловище, которое прячется в раковине и хорошо развитая мускулистая нога).
А какие еще улитки относятся к такому же классу
Брюхоногих, как и наши ахатины? (Виноградная улитка, прудовики, катушки,
слизни).
Сейчас мы вам загадаем загадку, которую сами
придумали: Живет на суше и в воде, домик носит на себе! Речь идет об улитке. А
что подразумевается под домиком? (Раковина).
Из чего состоит раковина у улиток? (Из углекислого
кальция и рогоподобного вещества).
Чтобы у наших
ахатин хорошо росла раковина, мы добавляли им в пищу определенный компонент.
Что же это было? (Мел, скорлупа яиц).
Наши улиточки вегетарианцы, они кушают листья салата,
любят огурцы, сладкий перец. В дольках огурца они прогрызают дыру, оставляя
только корку. Зубов мы у них никогда не видели. Как же они это делают? (У них в
глотке имеется особая – ТЕРКА (РАДУЛА),
на которой расположены роговые зубчики. При помощи терки моллюски соскабливают
пищу с растений).
Наши ахатины ведут наземный образ жизни. Как же дышат
наши улитки? (Жабр у них нет, они присутствуют только у моллюсков, ведущих
водный образ жизни. Дышат они с помощью легкого – видоизмененного кармана
мантии).
Есть ли у моллюсков кровеносная система? (Есть. Она
незамкнутая, имеется сердце).
Учитель биологии Наталия Александровна нам рассказала,
что большинство брюхоногих улиток – это ассимитричные животные. Что означает
этот термин? (Различают двустороннюю симметрию тела, когда через тело можно
провести 1 ось симметрии, и лучевая, когда через тело можно провести несколько
осей симметрии, делящих тело на равные части. У брюхоногих улиток из-за
спирально закрученной раковины в одну строну нельзя вообще провести никакую
симметрию, так как внутри раковины находится тело моллюска).
Нам все равно, не очень понятно. Приведите конкретные
примеры животных с двусторонней и лучевой симметрией тела? (Все активно
передвигающиеся животные имеют
двустороннюю симметрию: насекомые, рептилии, птицы, млекопитающие, человек и
др. А малоподвижные – лучевую, например – пресноводная гидра, медуза, морская
звезда).
Наши улитки любят принимать душ из опрыскивателя для
цветов. Они поднимаются по стенке банки, вытягивают шейки и блаженствуют.
Почему они так любят воду? (Большинство представителей этого типа – водные животные,
например двустворчатые моллюски и головоногие).
Мы читали, что наши ахатины – гермафродиты. Они
откладывают яйца в землю. Объясните нам этот термин. (Двуполые организмы. В
единственной половой железе образуются и сперматозоиды и яйцеклетки).
Наши ахатины ручные, они с удовольствием ползают у нас
по рукам. Но, нам говорят, чтобы мы обязательно, после того как подержим
улиток, мыли руки с мылом. Почему? (Брюхоногие улитки могут быть промежуточными
хозяевами паразитических плоских червей).
Читая дополнительную литературу, мы многое узнали об их значении в природе и
жизни человека. А что знаете вы?
Перечислите пользу, которую могут приносить моллюски? (Очищают воду, служат пищей
для животных и человека, раковины дают красивый перламутр или у некоторых народов используют вместо денег).
А какой вред
могут приносить моллюски? (Вредители сельского хозяйства, промежуточные
хозяева паразитических плоских червей).
На голове у наших улиток расположены 2 пары рожек:
короткие и длинные? Зачем они им? (Органы осязания, обоняния и зрения).
Вступительное слово учителя:
1. Одной из задач нашего урока является выработка
рекомендаций по содержанию улиток
Achatina Fulica в домашних условиях. Как вы думаете можем ли мы
воспользоваться материалом викторины, которую для вас разработали и провели
ученики 4 класса?
Посмотрите на
экран и выберите из текста викторины пункты, которые пригодятся вам для
разработки рекомендаций.
Работа с текстом викторины.
2. В одном из пунктов викторины написано, что едят
улитки. Наша задача не принимать ничего на веру, а проверить это. Поэтому мы
проведем лабораторную работу.
Посмотрите на предметы, лежащие на моем столе
Как вы думаете, зачем здесь находятся именно эти
материалы (лист алое, корка апельсина, свежий огурец, лист салата)?
Чем отличаются огурец, корка апельсина, лист алоэ и
салат?
Зачем нужно стекло?
Предложите, что вы будете исследовать и как?
Лабораторная работа «Изучение ответных реакций
моллюсков на действие химических раздражителей».
Оборудование: улитки Achatina Fulica, 4 стекла размером 30х30 см; листья алоэ,
корка апельсина; листья салата, свежий огурец.
Ход работы.
Нанесем на
первое стекло дорожку соком алоэ, выпускаем улитку и наблюдаем за
реакцией животного.
Нанесем на
второе стекло дорожку коркой апельсина, выпускаем улитку и наблюдаем за
реакцией животного.
Нанесем на
третье стекло дорожку соком огурца, выпускаем улитку и наблюдаем за
реакцией животного.
Нанесем на
четвертое стекло дорожку соком листьев салата, выпускаем улитку и
наблюдаем за реакцией животного.
А теперь, сделайте вывод о том, чем питаются улитки
ахатины.
Ответьте на вопросы:
– Какие органы чувств развиты у наземных улитки и где
они расположены?
– Какое
значение в жизни моллюсков имеют органы чувств?
– Как
проверить, на какой раздражитель (вкус, вид, запах) реагирует улитка?
Слово учителя: Может быть, кто-то из вас заинтересовался этими
удивительными существами и захочет держать их в качестве домашних питомцев.
Подтвердилась ли гипотеза?
Разработайте
рекомендации для любителей природы о содержании нашей Achatina Fulica (Ахатина
Фулика) в домашних условиях (условия содержания, кормление, размножение).
Итог урока:
Рекомендации для любителей животных по содержанию
улиток Achatina Fulica
Содержать улиток ахатин можно в кубическом террариуме
или аквариуме объемом 10 – 15 литров на одно животное;
Закрывать террариум нужно так, чтобы он не только
хорошо проветривался, так как улитки дышат атмосферным воздухом, но чтобы
влажность в нем сохранялась постоянная;
Периодически
опрыскивать стенки террариума и почву из опрыскивателя для цветов для
поддержания необходимой влажности;
Температура в террариуме должна поддерживаться около
25-28 градусов. Проще всего обогревать при помощи обыкновенной лампочки
накаливания;
Ставить на яркий солнечный свет улиток категорически
запрещается. Хорошо подойдет затемненный участок помещения;
Террариум
необходимо содержать в чистоте – раз в 2
недели стенки протирать жесткой губкой, без химических средств, улитку можно
искупать при помощи опрыскивателя и почистить ей раковину мягкой щеточкой;
Для строительства раковины улитке нужен кальций, поэтому
в пищу необходимо добавлять яичную скорлупу или
давать глюконат кальция;
Едят ахатины практически все. Им подойдут любые овощи
и фрукты, а также клевер, подорожник, одуванчики, листья салата, особенно улитки любят огурцы, капусту, яблоки, бананы;
Как и многие другие улитки, ахатины – гермафродиты, то
есть каждая особь обладает и женскими и мужскими половыми органами. Это,
конечно, не значит, что улитка способна оплодотворить сама себя и размножиться
в одиночестве. Зато между любыми двумя улитками может произойти копуляция,
после чего обе могут отложить яйца, поэтому для размножения необходимо
содержать их попарно;
Яйца ахатины откладывают под землю, следовательно, в
террариуме должен быть слой земли 5-7 см.
При обращении с улитками необходимо соблюдать правила
гигиены – мыть руки с мылом, т.к. моллюски являются промежуточными (и
основными) хозяевами некоторых
червей-паразитов;
Прежде чем завести любое животное, необходимо
проконсультироваться у специалистов и прочитать специальную литературу. Без этого
заводить животных нельзя!
Список литературы:
1.
Алексеев Н.Г. Проектный подход к формированию
рефлексивного мышления в образовании и управлении.//
Рефлексивно-организационные проблемы формирования мышления и личности в
образовании и управлении М.: ИРПТ И ГО МАГО, 2003.
2.
Алексеев Н.Г. Личностно ориентированное обучение:
вопросы теории и практики. – Тюмень: ТГУ, 1997. – 216 с.
3.
Воровщиков С.Г., Новожилова М.М. Школа должна учить
мыслить, проектировать, исследовать: Управленческий аспект.- 3 –е изд.- М.: 5
за знания, 2007. – 352 с.
4.
Галеева Н.Л. Сам себе учитель: Курс практических
занятий по формированию успешности ученика М.: 5 за знания, 2006. – 96 с.
5.
Громыко Ю.В. Организационно-деятельностные игры как
средство развития образования.- М., 1993 .
7.
Громыко Ю.В. Системномыследеятельностный подход к
проектированию// Проектирование и программирование развития образования.- М.:
МАПО, 1996.
8.
Громыко Ю.В. Педагогические диалоги. История
разработки деятельностного содержания образования. Пособие для учителя.-М.,
2001.
9.
Дьюи Дж. Демократия и образование. – Педагогика-Пресс,
2000.-384с.
10.
Дереклеева Н.И. Научно-исследовательская работа в
школе. – М.: Вербум-М, 2001.- 48 с.
11.
Извеков В.Ю. Ассистент учителя. Пособие. – М.:НПЗК,
2004.
12.
Килпатрик У.Х. Основы метода М.-Л., 1928.
13.
Леонтович А.В. Подборка статей о практике организации
исследовательской деятельности учащихся// Завуч.- 2001.- № 1.
14.
Лернер Г.И. Материалы курса «Педагогическая теория
современному учителю»: лекции 4 –5 .- М.: Педагогический университет «Первое
сентября», 2005.- 20 с.
15.
Новые педагогические и информационные технологии в
системе образования// Под ред. Е.С. Полат.- М.: Издательский центр «Академия»,
2005.- 272 с.
16.
Пахомова Н.Ю. Метод учебного проекта в образовательном
учреждении – М.:: АРКТИ, 2003. – 112 с.
17.
Романовская М.Б. Метод проектов в контексте профильного
обучения в старших классах: современные подходы – М.: АПК и ПРО, 2002 .- 32 с.
18.
Сергеев И.С. Как организовать проектную деятельность
учащихся – М.: АРКТИ, 2005. – 80 с.
19.
Соловьева Н.И. Основы организации учебно-научной
работы студента М.: АПК и ПРО, 2003.- 55 с.
|
якимівський рмо
|
|
«Молочний
лиман – унікальна водойма півдня України»
|
|
Кирилівка
2012
|
Калюк Іван Павлович
Азовська ЗОШ І-ІІІ ст.
11 клас
Кирік Лідія Миколаївна
Вчитель
екології
Зміст
Вступ …………………………………………………………………………...….3
Розділ І. Огляд літератури ………………………………………………...…….5
1.1 Молочний лиман – Унікальна водойма
півдня України……………....5
1.2
Фізико-географічне
положення Молочного лиману.……………..…..7
1.3
Кліматичні умови лиману……………………………………………...9
1.4
Історія формування екосистеми Молочного лиману…………..……10
1.5
Якість води Молочного лимана………..……………………………..13
1.6 Сьогодення Молочного лиману
………………………………………17
Розділ ІІ. Матеріали та методи ………………….……………….…………....19
Розділ ІІІ Результати та
обговорення…………………………………………..20
Висновки ………………………………………………………………………..28
Список літератури
………………………………………………………………29
Додатки…………………………………………………………………………...31
Вступ
“Гадаємо, -
писав В.Сухомлинський, - що школа майбутнього повинна найповніше
використовувати для гармонійного розвитку людини все, що дає природа і що зможе
зробити людина для того, щоб природа служила їй. Уже через це ми повинні
берегти і поновлювати природні багатства, які маємо”.
Екологічні проблеми, що особливо
загострились в останні десятиріччя, викликають стурбованість і тривогу всіх людей Землі. Рішенням міжнародного
Стокгольмського форуму з 1972 року в календарі з'явився особливий день - Всесвітній
день навколишнього природного середовища. Дата 5 червня закликає людство загалом і кожного зокрема зробити все, щоб зберегти дивосвіт
кольорів на планеті. Захистити весняну
квітку і спів солов’я, степову балку і поліське болото, чисте повітря і чисту воду
– все це і буде надійною гарантією збереження життя в усій його красі і гармонії. Без
сьогоднішніх наших колективних зусиль надія на виживання
людської цивілізації стає проблематичною. На жаль, ми поводимось на рідній
землі як завойовники і погані квартиранти, а не як дбайливі
господарі. Надто укорінились такі небезпечні
девізи: “Після нас хоч потоп”, “На наш вік вистачить”.
Тож часто і в прямому, і в переносному розумінні трава після
нас не росте. Замість добрих сходів і соковитого зела
щедро проростає бур'ян байдужості, жорстокості, безкультур’я,
неповаги до Землі-матінки, до рідного народу, Батьківщини.
В екології, як і у вихованні,
все пов’язане з усім. Або в юному,найбільш сприятливому для добра, віці через
спілкування з природою ми посіємо гуманізм, повагу до життя і
готовність його захистити, або цю юну душу
заглушить чортополох. В останні роки в екологічній освіті намітилися якісні
зміни: прийшло розуміння того, що сьогодні недостатньо мати лише певний обсяг
екологічних знань, а необхідна етико-екологічна позиція і відповідна їй
діяльність людини. Екологічне виховання населення , а особливо наймолодшого,-
одне з найважливіших завдань, які стоять перед школою сьогодні.
Актуальність проекту- сьогодні потрібні не просто знання про екологічну
загрозу людству, а вміння донести ці знання до інших, торкнутися найпотаємнішіх
куточків душі, щоб ці проблеми стали особистими для кожної людини, щоб
зрозуміли, що все це станеться не колись
і не з кимось і, а це відбувається вже сьогодні
і з нами. Ось чого темою нашого дослідження ми взяли одну із найактуальніших тем нашого регіону –
проблему Молочного лиману, який є гідрологічним заказником.
Мета
роботи - на
основі аналізу наукової літератури та фактичного матеріалу дослідити сучасний
стан Молочного лиману в умовах нестабільного зв'язку з Азовським морем, виявити
екологічні проблеми пов’язані
з цим, донести їх до відома учнів нашої школи та Якимівського району.
Відповідно
меті були поставлені такі задачі:
1.
Обробити
та систематизувати вітчизняну джерелознавчу базу роботи, а саме – наукові
праці, підручники, інформацію в періодичних виданнях.
2.
Узагальнити
екологічні проблеми Молочного лиману та чинники їх виникнення.
3.
Проаналізувати
та відмітити шляхи їх вирішення.
4.
Встановити
сучасні особливості функціонування гідроекосистеми лиману, враховуючи постійні
зміни його гідрологічного й гідрохімічного режиму в результаті антропогенного
впливу.
Об’єкт дослідження –Молочний лиман та
його екологічні проблеми.
Предмет дослідження - сучасні особливості функціонування гідроекосистеми Молочного лиману в умовах нестабільного
зв’язку з Азовським морем.
Практичне значення одержаних
результатів - довести до
відома учнів, що вирішувати екологічні проблеми своєї місцевості повинні не
тільки чиновники, а і місцеві жителі регіону.
Всі небайдужі
повинні об’єднатися і знайти вихід із ситуації, що склалася. І перший крок у
цьому напрямку повинні зробити саме ми – учні.
Розділ І Огляд літератури
1.1 Молочний лиман – унікальна водойма півдня України
Молочний лиман є однією з водойм, що
рішенням Рамсарської конвенції занесена до
її списку як водно-болотне угіддя міжнародного значення, котре за всіма
екологічними ознаками функціонує як водний екотон типу “річка-море”. Ця
унікальна водойма півдня України віднесена до категорії загальнодержавних
гідрологічних заказників. Специфікою еволюційного розвитку лиману є те, що
декілька століть тому гідрологічні та інші природні чинники обумовили його
перетворення в солоне озеро з обмеженими якісними та кількісними показниками
біологічного різноманіття. Відновлення функціональної активності екосистеми
лиману відбулось внаслідок дії переважно антропогенних чинників вже всередині
ХХ століття.
Молочний лиман є
найбільшим об`єктом Приазовського національного природного парку (ПНПП),
створеного відповідно до Указу Президента України від 10.02.2010 № 154/2010
«Про створення Приазовського національного природного парку». Лиман входить до
міжнародного кадастру Рамсарських територій та є головним Європейським
міграційним коридором навколоводних та водно-болотних птахів.
Під час міграції та у
зимовий період тут перебуває 20-30 тис.
особин водно-болотних птахів (гуси, качки, кулики, чаплі, мартини, баклани та
ін.). Серед птахів, що зареєстровані на
цій території (274 види ), 16% (44 види) занесені до Червоної книги України
(казарка червоновола, огар, коровайка, пісочник морський, сірий журавель,
змієїд, скопа, сапсан, степовий лунь, беркут та ін.); 54% (149 видів) увійшли до списку видів Загально-європейського Охоронного значення; 5,4%
(15 видів) охороняються Міжнародним союзом охорони природи, Бернською (259
видів) і Бонською (147 видів) конвенціями.
Узбережжя лиману на окремих ділянках зберігає природні і напівприродні
типові та рідкісні рослинні угруповання, які містять не менше 30 видів судинних
рослин, що потребують охорони, а також не менше 250 видів, які є джерелом
цінних лікарських, кормових, медоносних і технічних ресурсів.
За тисячоліття існування в умовах екологічних екстремумів (бідність і
рухливість субстратів, засоленість вод і ґрунтів, періодичні нагінні затоплювання
і тривалі напівпустельні осушування) на приморських косах сформувалися
унікальні флористичні комплекси.
Зважаючи на відносну нечисленність раритетних видів, слід звернути увагу на
те, що більшість з цих видів зростає лише тут, а екологічно всі вони є досить стенотопними [11].
Головна ж цінність Молочного
лиману – унікальні колись гідрологічні умови для нереста та нагула багатьох
видів риб.
Молочний лиман відіграє значну роль в збереженні біорізноманіття риб, у
відтворенні популяцій піленгасу, глоси та інших видів (бички, керченський
оселедець, атерина тощо) в Азовському басейні, тобто є нерестовищем багатьох
цінних промислових видів риб, а також нагульною водоймою для деяких з них.
1.2. Фізико-географічне положення Молочного лиману.
Згідно з фізико-географічним районуванням України, Молочний лиман відноситься
до Присивасько-Приазовської степової області Причорноморської південно-степової
провінції. Поверхня даної території представляє собою рівнину
зі слабким нахилом у південному
напрямку.
Вона підвищується над рівнем моря на 40 - 50 м у північній частині і на 5 - 10
м на узбережжі Азовського моря.
Молочний лиман розташований на півдні Запорізької області, на межі
Мелітопольського, Приазовського та Якимівського районів, в нижній частині
долини ріки Молочної. Він витягнутий у меридіональному напрямку і має довжину
36 км. Найбільша
ширина (в південній частині) водойми досягає 8-9 км. На півночі, на ділянці між
Алтагирським
мисом та Гірсівською затокою, вона не перевищує 4 км, площа складає 19760 га.
Водойма мілководна, максимальна глибина складає в центральній частині 2.8 м,
проте переважають показники 1- 2 м. Це сприяє в теплий період року доброму
прогріванню всієї товщі води і супроводжується бурхливим розвитком
представників флори та фауни.
На території водойми біля східного узбережжя розташовані острови Підкова та
Довгий, в південній частині лиману є доволі багато дрібних островів
(Кирилівські та Степанівські). Лівий берег лиману низький та
пологий, грунти тут значно засолені зі змарнілою рослинністю, яка вигоряє вже
на початку літа. Цей берег в значній мірі порізаний затоками (Олександрівська,
озеро Молочне, Гірсівська). Правий берег високий, місцями обривистий, вздовж нього трапляються
невеликі озера видовженої форми, які відокремлені від лиману піщаними пересипами.
В лиман впадають три річки: Молочна, Тащенак та
Джекельня. Найбільш
повноводною є ріка Молочна. У верхів'ї лиману вона утворює
дельту, значно зарослу очеретом.
В нижній частині Молочний лиман з'єднаний з Азовським морем штучно
створеною протокою, ширина якої піддається значним варіаціям: від 150-400 м в минулому до 5-40 м або повною
відсутністю останнім часом. Довжина цього каналу зараз
становить 1200 м. Глибини незначні, лише в деяких місцях вони становили 4 м, в основному переважали глибини 1 - 2 м, а
останнім часом становлять лише декілька десятків сантиметрів і навіть менше.
1.3 Кліматичні умови лиману
Кліматичні умови формуються за рахунок взаємодії моря та суші північно-західного
Приазов'я. Середня багаторічна температура повітря в районі
акваторії становить 9,4°С. Відхилення середніх річних температур від середньої
багаторічної спостерігається в межах від 7.8° до 10.5° С.
Клімат на узбережжі
Молочного лиману, як і в цілому півдня Запорізької області, характеризується як
помірно-континентальний з малосніжною, порівняно прохолодною зимою та жарким
посушливим літом. Основний вплив на клімат області зумовлений надходженням
морських повітряних мас з Атлантичного та Північного Льодовитого океанів. Пересічна
температура січня –3,3ºС,
липня - +23,5ºС. Середньорічна температура повітря становить +4 - +9ºС.
Тривалість безморозного періоду складає близько 185 днів.[9]
Вітровий режим
характеризується переважанням вітрів північно-східного та східного напрямів. За
сезонами року переважаючий напрям вітру змінюється: влітку – північний і
північно-східний, весною – східний і північно-східний, восени –
північно-східний і східний, взимку – східний і північно-східний. Середня за рік
швидкість вітру становить 4,5-5,0 м/сек, збільшуючись у зимовий до 6 м/сек і
зменшуючись до 4 м/сек у літній періоди.[9]
Опадів випадає 320-350
мм на рік, в основному у вигляді дощу. За сезонами найбільша кількість опадів
випадає у літні місяці, найменша – весною і восени. Сніговий покрив незначний –
8-10 см і характеризується своєю нестійкістю. Тумани спостерігаються у
середньому до 50 днів на рік. Влітку бувають суховії та пилові бурі.
Температура води в лимані
коливається від + 400
до –1,5 0С.
Льодовий
покрив нестійкий, стабільним буває у холодні роки раз на 10-12 років. Товща
льоду, в залежності від зими, може змінюватися від 0 до 40 сантиметрів.
1.4 Історія формування екосистеми Молочного лиману
Молочний лиман, як і
інші водойми лиманного типу північного Причорномор'я та Приазов'я, утворився в
четвертинний період в результаті опускання узбережжя. Потім, в зв'язку з
поступовим обмілінням річки Молочної, внаслідок спільної діяльності пануючих
тут східних та південно-східних вітрів, морських течій та акумулятивної
діяльності моря, в частині, що з'єднувала лиман з морем, поступово почав
формуватись піщано-черепашковий пересип, що відокремив лиман від моря. Багато
аргументів свідчать, що це відбулось наприкінці XX століття.
Історичний аналіз
існування Молочного лиману показує, що з моменту утворення і до середини XX ст.
для цієї водойми були характерні два стани: відкритий - затока Азовського моря
та закритий - замкнене солоне озеро. Відповідно для кожного з названих станів
була характерна своя специфіка гідрологічного, гідрохімічного та гідробіологічного режимів.
Н.А. Алексеев [1,2] після багаторічних досліджень лиману вказує, що головне
значення для його водообміну мають чотири фактори: надходження в лиман морської
води; інтенсивність випаровування з водної поверхні; зливові стоки в акваторію
з його берегів; надходження прісної води з малих степових річок і в першу чергу
з р. Молочної. Важливу роль при цьому також відіграють
нагінні та згінні вітри.
Виходячи з цього, для
водойми у вигляді затоки визначальним фактором формування виступає море, для
лиману-озера - три інших.
На початку минулого
століття північно-східні та східні вітри періодично поповнювали лиман морською
водою. Спершу вода просто переливалася через піщаний пересип, потім
утворювались протоки, крізь які морські води заповнювали всю чашу лиману. Подібні
явища мали місце в 1909, 1929,1931-1932 та в 1940 pp.. Але вже через рік
протоки знову заносило піском і лиман переходив в стан замкненої водойми. [12,13]
Враховуючи позитивний вплив надходження морської води в лиман на життєві
процеси останнього, у 1940 році фахівцями-гідробіологами була обґрунтована
пропозиція про доцільність здійснення постійного штучного сполучення лиману з
морем.
Але реалізувати цю
пропозицію довелося в 1943 році під час воєнних дій - в результаті серії
вибухів виникло глибоке порушення пересипу. Протока, що утворилася, була сильно
розмита під час осінніх штормів. Вона виявилась більш тривалою за інші і
проіснувала близько 30-ти років без додаткового розчищення. Саме після
утворення протоки лиман вступає в нову фазу свого існування - стає напіввідкритою
водоймою. Зв'язок з морем у вказаний період здійснювався нормально
функціонуючою протокою з достатнім водообміном.
Головним формуючим
екосистемним фактором після штучного порушення прересипу виступає саме море.
Інші фактори (прісні води річок, зокрема р. Молочної, поверхневі зливові стоки,
випаровування та нагінно-згінні вітри) відіграють другорядну роль.
Постійне надходження
морської води через протоку, ширина якої інколи збільшувалась до 400 м, та
виникнення другої протоки (так зване "Степанівське гирло"), значно
активізувало гідрологічні процеси. В лимані з'явились різко виражені течії, що
захопили в кругообіг всю масу води.
Починаючи з 1965 року,
гідрологічна та гідрохімічна ситуація дещо погіршується. В цей час відбувається
поступове замулення "Степанівського гирла" і значне обміління
основної протоки. Однак замість розчищення старої протоки був створений проект
запускно-обловної споруди з побудовою нової протоки та штучним закриттям раніше
існуючої. Під час будівництва цієї споруди протягом 1972 року лиман був
ізольований від моря. Це призвело до істотних змін в гідрохімічному режимі
водойми .[2]
Після пуску нової протоки в експлуатацію відбулась деяка стабілізація
гідрологічного та гідробіологічного режимів. Але місце і спрямованість нової
протоки були обрані невдало. У зв'язку з чим з моменту спорудження і до теперішнього
часу вона піддавалася інтенсивному занесенню піском та мулом, а головне
знаходиться в цілковитій залежності від гідромеліоративних заходів.
Таким чином, з 1972
року водойма переходить в інший стан свого існування - напівзакритий.
Характерною особливістю
цього стану є те, що для лиману відсутня різниця верхів'я, середньої та нижньої
частин водойми як в гідрохімічному, так і в гідрологічному розумінні . Екосистема
водойми в даному випадку характеризується значною нестабільністю і динамікою
видового різноманіття гідробіонтів .
Починаючи з 1996 року
лиман все частіше стає замкненою водоймою з тенденцією повернення до стану 1939
року, коли йому були притаманні саме такі ознаки. Дедалі частіше
спостерігається повна ізоляція водойми від моря на значний період часу.
Збільшується нестабільність процесів, що відбуваються в екосистемі.
Аналізуючи вище
викладене, необхідно коментувати, що для Молочного лиману протягом його
існування характерні чотири стани:
відкритий (період до XV ст.);
закритий (період з кінця XV ст. до 1943
p.);
напіввідкритий (період з 1943 р. до 1972
p.);
напівзакритий (період з 1972 р. до
теперішнього часу).
Як зазначалося вище,
для лиману упродовж його формування та розвитку були характерні різні стани
з'єднання з Азовським морем. Всі вони характеризувалися, перш за все, значною
динамікою сольового складу та інших гідрохімічних показників.
Відомостей щодо якості
води лиману, коли він був відкритою затокою Азовського моря, в літературі не
знайдено. Ймовірно, за всіма гідрохімічними показниками йому були притаманні
ознаки затоки Азовського моря. Тодішню водойму зараз можна порівняти з
Утлюцьким лиманом, води якого за своїми гідрохімічними показниками майже не
відрізняються від морських.
1.5 Якість води Молочного лиману
"Лиман-озеро"
характеризувалося значною специфікою умов, серед яких панівне значення мали
показники солоності. Про це в літературі є короткі відомості. За даними
Герсиванова М.Н., в 1833 р. відділене від моря озеро покривалося самоосадною
сіллю. Не існувало з'єднання водойми з морем і в 60-х роках XIX століття.
Ізольованим від моря озером був лиман і на початку 20-х років XX століття, про
що свідчать дані про добування в ньому солі в 1921, 1925-26 pp..[5]
Систематичні
дослідження Молочного лиману були розпочаті в 1925 році Е.С. Бурксером та
продовжені під його керівництвом в 1929, 1930 роках. В результаті проведених
робіт було з'ясовано, що Молочний лиман-озеро представляє собою невелику за
площею водойму, що значно засолена. Показники загальної солоності лиману того
періоду були непостійними та коливалися від 25 г/л в 1929 р. до 60 г/л і більше
в 1939 р.
В окремих випадках
піщана коса, що відокремлювала лиман від моря, проривалась, і лиман
поповнювався морськими менш солоними водами. Надходження морської води різко
знижувало солоність лиману. Так,
показники в 1929 році в результаті
тимчасового з'єднання лиману з морем зменшилися до 18,89 - 22,68 г/л. Але вже
наступного року настала ізоляція і солоність повернулась до попередніх значень.
Після з'єднання Молочного лиману з Азовським морем (1943 р.) і заповнення
його морською водою, показники загальної мінералізації води в лимані різко
зменшились, але тривалий час залишались більшими, ніж в морі. Але в зв’язку з
порушенням водного балансу між лиманом і морем, солоність води змінювалася. Про
це свідчать дані таблиці №1.
Солоність води Молочного лиману в різні роки.
Табл. №1
|
Роки
|
Солоність
Води(г/л)
|
|
1939р.
|
60-65
|
|
1949р.
|
16,5-17,7
|
|
1950р.
|
14,5-16,7
|
|
1955р.
|
13,5-16,5
|
|
1960р.
|
13,5-15,7
|
|
1972р.
|
16,6-18,1
|
|
1996р.
|
15,2-17,6
|
|
2003р.
|
25-25,2
|
|
2006р.
|
20,6
|
Аналізуючи напіввідкритий стан Молочного лиману (1943-1972 pp.) слід відмітити, що постійне надходження води з моря до
водойми шляхом створеної протоки призвело до зміниї сольового складу та
позитивних змін якості води. Слід також відмітити, що напіввідкритий стан є
найбільш екологічно врівноваженим в плані гідрологічного режиму, що зумовлює
також стабільність сольового режиму.
На початку 70-х років
XX століття намітилися умови, що призвели
до зміни солоності води в лимані. Причинами підвищення показників
мінералізації води були: 1)
посушливе
літо, 2) закриття
протоки у зв'язку з будівництвом запускно-обловного шлюзу.
Отже, навіть тимчасова ізоляція лиману
від моря, яка тривала в цілому протягом року, обумовила різку зміну
гідрологічного та гідрохімічного режимів, що позначилось на збільшені
продуційних можливостей водної екосистеми та відобразилося на різкому знижені
рівня води та не менш різкому збільшенні її солоності.
Після відкриття штучної
протоки, вже з 1972 року, значно знизилися середні значення солоності лиману до
16,6-18,1 г/л.
Активізація водообміну
з 1972 р. і до теперішнього часу здійснювалася, головним чином, за рахунок роботи
одного земснаряду, штормів і повеней.
Починаючи з 1996 року,
лиман все частіше перебуває у закритому стані. Ще в більшому діапазоні
відбувається коливання солоності і зміни якості води. В зимові періоди в і
деяких затоках лиману солоність води сягає 36-38 г/л, а в весняні місяці
зменшується до 15-17 г/л. Така значна нестабільність екологічних факторів
призводить до різких та непоправних змін в масштабах екосистеми всієї водойми.
У ході дослідження було встановлено, що недостатня потужність функціонування
протоки, інтенсивне випаровування і мінімальний приплив прісних вод у визначені
історичні періоди викликали значне падіння рівня води, пересихання, а взимку
навіть промерзання водойми. В зв’язку з цим знижуються показники біомаси кормової бази, внаслідок
чого відбувається фізіологічне ослаблення організму риб, що приводить до їх
замору.
Найбільш нестабільним за останній
період Молочний лиман був у 2002 році, коли його з’єднання з Азовським морем
майже не відбувалося протягом
усього року. У цей період солоність лиману в деяких затоках досягала 50 г/дм3, що є
критичною для існування більшої частини гідробіонтів. Слід відзначити також
значне зменшення рівня води в серед-ньому на 50-70 см. Це сприяло оголенню значних мілководних
територій, що були для багатьох видів риб і птахів кормовими угіддями. Крім
того, зменшення рівня води спричинило з’єднання островів лиману із суходолом,
що негативно вплинуло на чисельність навколоводних птахів регіону.
Значно покращилась гідрологічна
ситуація в лимані у 2003 році. Було розчищено канал, а також утворено додаткову
протоку ближче до с.Степанівка. Це сприяло збільшенню водообміну між морем і
лиманом. У цей період було відзначено значне зниження солоності води (з 40-50
г/дм3 в
осінній період 2002 р. до 23-27 г/дм3).
Але згодом друга (Степанівська)
протока через припинення гідромеліоративних робіт перестала функціонувати. На
відміну від неї стару (Кирилівську) протоку інтенсивно та систематично
розчищали, особливо у весняний період, що позитивно вплинуло на гідроекологічні
показники лимануp[13].
Солоність води в лимані влітку 2006
року становила в середньому 20,6 г/дм3.Це привело до
збільшення зообентосу та іхтіофауни. Зообентос Молочного
лиману в оптимальних умовах налічує 88 видів донних безхребетних. За видовим різноманіттям
і біомасою домінують молюски. Їх у лимані визначено близько 50 видів,
ракоподібних – близько 30. Зустрічаються також багатощетинкові і малощетинкові
черви та личинки комах. Середня біомаса бентосу коливається в діапазоні від
13,8 до 1505,3 г/м2, у середньому 364,0 г/м2. Найвища біомаса
спостерігається в пониззі та верхів’ї лиману, при цьому найбільша частка
належить молюскам – від 56 до 90% загальної біомаси. Такі характеристики зообентосу
зумовлюють формування дуже сприятливої кормової бази для риб-бентофагів.
Подібна ситуація була характерна для 1950–1960-х років і певного періоду
1990-х, коли протока функціонувала [5].
В ізольованому стані зообентос
водойми зазнав негативних змін. Так, при різкому підвищенні солоності та
тривалому проміжку часу, коли солоність залишається на рівні близько 40 г/дм3 та
вище, спостерігається зменшення видового різноманіття до 29–30 видів. Біомаса
організмів не перевищує 20 г/м2. Унаслідок притоку води з моря відбувається
доволі швидке відновлення планктонних угруповань і донних біоценозів. Це
підтверджено спостереженнями 2006 року [6,7,8].
1.6 Сьогодення Молочного лимана
Певні
природні, економічні, господарчі та інші обставини останніх десятиліть призвели
до потужних зворотних процесів розбалансування водообміну та значного регресу
за показниками біорізноманіття. Відсутність
технічних та інших можливостей протягом значного часу підтримувати сталий режим водообміну в
лимані і запобігати значним флуктуаціям на гідрохімічному рівні (особливо це стосується солоності),
спричинила значні коливання показників видового складу та чисельності
гідробіонтів.
Розорювання майже
повністю знищило корінний
рослинний покрив. На території кіс перелоги у ХІХ початку ХХ ст. займали
незначну площу. Як правило, оранка проводилась на незначних за площею
територіях для вирощування овочів і виноградників. Пізніше, вона була
обумовлена створенням та підтримкою у належному стані штучної промоїни для
з’єднання Молочного лиману з морем і будівництвом численних баз відпочинку та
санаторіїв. Природня демутація перелогів кіс за досить екстремальних умов
(посушливість, солонцюватість) здійснюється повільно. Разом з тим, на деяких
ділянках,
де поширені багато діаспор бурянових видів,
процеси знищення рослинного покриву продовжуються, і цей процес іде досить швидко.
Оскільки охорона
окремих популяцій видів та угруповань на косах вкрай утруднена через специфіку
природокористування (переважно рекреаційного), в ряді випадків вона
малоефективна без збереження природного оточення, тому важливого значення
набуває і ценотичний рівень охорони на косі.
Через порушення гідрологічного режиму в Молочному підвищилася солоність
води, нерест майже припинився, особливо
такої цінної риби, як піленгас. На початку 70-х років мальків цієї смачної і
корисної риби сімейства кефалевих з Далекого Сходу завезла в наші краї
учений-біолог з Бердянська Любов Семененко[13,14]. І протягом декількох років робила все для її акліматизації
і розмноження в лимані і Азовському морі. Це зіграло визначальну роль в
привласненні лиману в 1974 році статуса гідрологічного заказника державного
значення. Але сьогодні нерестилище майже загублено.
На
сьогодні стан лиману украй катастрофічний. Рівень води
знизився на 80 сантиметрів. Площа мілководих ділянок, завглибшки менше 30 см,
збільшилася у декілька разів. На територіях, які втратили водний покрив, було
втрачено велику кількість молюсків, ракоподобних, черв'яків і інших організмів,
що грають дуже велику роль в житті водоймища. Пониження рівня води привело до
того, що під час сильних вітрів відбувається перемішування води, і піднятий з дна мул не дає проникнути сонячному світлу. Практично зникли водорості. Дно
Молочного лиману нагадує підводну пустелю з бідною фауною. Життя на берегах
лиману також сильно постраждало. На островах зникли колонії птахів, які колись процвітали.. З лиману
зникли багато видів риб і молюсків, що не переносять високої концентрації солі. Зокрема, в
Молочному вже немає судака, тарані і камбали. На грані знищення - піленгас. Труднощі з виживанням
і нерестом відчуває навіть бичок.
Оскільки традиційне рибальство та
сільськогосподарське освоєння не дали бажаних наслідків на приморських косах,
сучасна їх освоєність йде в напрямку забудови та розвитку комунікацій та стихійного
відпочинку. Це пов'язано з тим, що коси Азовського моря є дуже важливим
рекреаційно-оздоровчим ресурсом України. Різноманіття їх екосистем – водних і
наземних – це джерело здоров'я і працездатності населення. Лікувальними факторами тут є морський
клімат (вода, повітря, сонячне випромінювання), лікувальні мули і грязі,
мінеральні води. Приазовський рекреаційний регіон входить до мережі із семи
найважливіших рекреаційних регіонів України, а також він є складовою частиною
єдиної туристично-рекреаційної системи Чорного і Азовського морів, перспективи
розвитку якої закладені у «Програмі розвитку туризму у прибережній смузі моря»
(1996).
Розділ 2. Матеріали та методи
Вибрана нами тема не випадкова. Вивчення літератури з даної теми упевнило
нас у тому, що лиман дійсно унікальна водойма півдня України і втрата її
призвела б до незворотних процесів у
нашій екосистемі, які вже розпочалися після погіршення зв’язку лиману з морем.
І якщо вчасно не розвязати цю проблему, то дуже швидко вона просто зникне із
зникненням самого лиману.
Робота над даною темою розпочата нами у вересні 2011 року. Нами була
зібрана, оброблена та проаналізована велика джерелотворча база матеріалів як
то: наукова література, підручники, періодичні видання, інтернет-ресурс. Ми
користувалися також матеріалами, які нам надав екологічний факультет Мелітопольського державного педагогічного
університету, місцева екологічна станція. Крім цього нами були проведені бесіди
із місцевими старожилами-рибаками (Додаток 1,2,3), які поділилися своїми спогадами
про стан лиману у минулому та про чинники, які спричинили теперішній стан цієї
унікальної водойми. Нами також було проведено анкетування серед учнів 9-11
класів (Додаток 3). Метою анкетування було дізнатися чи обізнані учні школи з
проблемами нашого регіону, чи знають, що призвело до виникнення цих проблем, чи
цікаво їм буде більш детально про них дізнатися. Дані анкетування були
оброблені математично та представлені у вигляді графіків. Існування проблеми підтверджено фото- та
відеоматеріалами.
Основними методами були слідуючі: пошуковий, порівняльно-статистичний,
описовий, дослідницький.
Розділ 3. Результати та обговорення
В результаті обговорення долі Молочного лимана, ми зрозуміли, що Молочний
лиман, як і інші водойми лиманного типу північного Причорномор'я та Приазов'я,
утворився в четвертинний період в результаті опускання узбережжя. Потім, в
зв'язку з поступовим обмілінням річки Молочної, внаслідок спільної діяльності
пануючих тут східних та південно-східних вітрів, морських течій та акумулятивної
діяльності моря, в частині, що з'єднувала лиман з морем, поступово почав
формуватись піщано-черепашковий пересип, що відокремив лиман від моря.
Молочний лиман характеризується:
-значним різноманіттям
гідроекологічних умов, завдяки чому він відзначається багатством водної біоти,
яка залежить від певних гідрохімічних показників, зокрема солоності;
-високими показниками біологічної
продуктивності та біомаси організмів, які у сприятливі періоди значно
переважають аналогічні показники річки Молочної та прилеглої зони Азовського
моря.
Молочний лиман має важливе значення:
1) для рибогосподарського освоєння
всього Азовського басейну, оскільки є нерестилищем багатьох цінних промислових
видів риб (пеленгас, глоса та ін.);
2) прибережні ділянки, острови та
плавні лиману є цінними біотопами для гніздування різноманітних птахів, життя
яких безпосередньо чи побічно пов’язане із водою;
3) на узбережжі лиману розміщені установи для
відпочинку та оздоровлення населення.
Антропогенні зміни та їх наслідки,
які відбувалися в минулому та відбуваються в наш час в лимані, детально описано
в ряді наукових робіт та ін. В них звертається увага на нестабільність гідроекологічних показників водойми,
значну залежність показників біорізноманіття від стану взаємодії лиману з морем,
а також на
потребу забезпечити постійне функціонування протоки, що значною мірою і
зумовило актуальність досліджень за предметом цієї статті.
Використання Молочного лиману у рибогосподарських цілях почалося разом із
створенням протоки в1943 році, яка сприяла заселенню лиману промисловими видами
риб (бички, камбала глосс, судак і навіть осетрові), а з 1978-1985 років –
акліматизованим піленгасом і закінчилося натуралізацією вида.Масове природне
розмноження піленгасу почалося в 1989 році і досягало до 9 млрд.мальків за рік.
Саме в Молочному лимані були всі умови для нересту : солоність води становить
17-20 промілле, при якій ікринки зависають на певній глибині,температурний режим
і кормова база для мальків.
Господарем цієї території був колгосп «Сини моря» і йому була передана
промоїна в постійне й безстрокове користування. Колгоспники постійно
турбувалися про стан промоїни, підтримуючи її в належному виді.Але коли почався
масовий вилов піленгасу ставлення вищих інстанцій до промоїни різко змінився[12].
2001 рік став роком важкого випробування
для Молочного лиману. Він знаходився на межі між життям і смертю. Промоїну
ніхто не розчистив, піленгас не вийшов в море і гинув цілими косяками. На
проект нового каналу було витрачено 150 тисяч гривень, але позитивного
результату так і не отримали. Це вплинуло на зменшення рівня води , підвищення
випаровування з його поверхні . Молочний
лиман почав міліти, берегова лінія відступила в сторону його акваторії
щонайменше на 1 км.
За останні кілька років було кілька спроб розчищення промоїни. Весною цього
року промоїну було відкрито і піленгас знову пішов у лиман. Робота тривала 2
тижні.На купівлю техніки витратили 1,2 млн. євро.
Ширина нової промоїни-20-25 м; довжина-більш 1 км; глибина 1,5-2м.Звичайно
повернути лиману колишній стан не вдається, однак зберегти його унікальну фауну
і флору напевно вийде. Головне – підтримувати промоїну в порядку.Для цього
потрібно збудувати спеціальні гідроспоруди, які автоматично будуть очищати
канал від піску і укріпити береги, щоб течія не змивала їх у воду. Наразі
оформляють дозвільні документи на їхнє будівництво. Господарем цієї території
Держава призначила Національний парк « Приазовський», отже і роботи зі
збереження основної функції лиману повинно бути покладеним саме на нього.
Санько В.Г. –заст. директора національного парку вклав немало і своїх коштів на
відновлення гідрологічного режиму лиману. За роботу також взявся Київський
інститут «Укррегпроект». Йому необхідно виділити 270 тис. гр для відновлення
ставків по розведенню риби та створення декілька осетрових заводів.
Підсумовуючи вище викладене на основі наукових джерел, а також враховуючи
спогади рибаків – односельців (Додаток1,2,4) (під час розмови ми бачили великий
сум в їхніх очах), слід відмітити, що основним чинником, який викликав зміну
якісних та кількісних показників лиману є антропогенний (спочатку
безвідповідальне втручання людини у
природну регуляцію зв’язку з морем, а потім її бездіяльність), адже для збереження
екосистеми лиману у функціонально активному стані необхідне забезпечення його
постійного зв'язку з Азовським морем. Це підтверджено відеосюжетами, які ми
додаємо до нашої роботи.
Із вірогідних варіантів подальшого господарського використання водойми
намічаються такі:
1.
Лиман
може бути солоним озером для добування солі;
2.
Напіввідкритою
рибогосподарською водоймою з протокою, що потребує розчищення;
3.
Напівзакритою
акваторією-нерестилищем для піленгасу, з протокою, що потребує регулярного
розчищення.
Для вирішення вище наведених варіантів існують наступні шляхи :
-
У першому випадку не потрібно проводити
будь які заходи. В зв'язку з тим, що лиман природно перейшов в останню фазу
свого існування (солоне озеро, болото), то відсутність будь-яких робіт по
з'єднанню з морем в короткий проміжок часу призведе до його екологічного
"відмирання". До мінімуму скоротиться біота і він стане місцем до
добування солі. Україна втратить водно-болотне угіддя міжнародного значення,
нерестовища цінних видів риб. Водойма стане непридатною для відпочинку та
оздоровлення населення.
-
В другому випадку потрібне
широкомасштабне втручання. Необхідна спеціальна розробка проекту про створення
протоки, подібної тій, що була зроблена в 1943 році. Це приведе до стабілізації
гідрохімічного і гідробіологічного режимів. Лиман стане важливою рибогосподарською
водоймою. При цьому зовсім не втратиться, а, навпаки, зросте значення водойми
як гідрологічного заказника та водно-болотного угіддя міжнародного значення і в
певній мірі нерестовища піленгасу.
-
Третій випадок найбільш реальний для
виконання в сучасних економічних умовах України. Активне розчищення протоки
весною та восени, а також деяка підтримка водообміну протягом року створить
найбільш оптимальні умови для нересту та нагулу піленгасу.
Слід відмітити, що
впровадження вищевикладених пропозицій можливе лише при проведені
довгострокових, комплексних бюджетних програм по відновленню екосистеми
Молочного лимана.
У цілому
слід зазначити, що складна ситуація в Молочному лимані в останній період
вимагає обґрунтування та впровадження ефективних заходів зі стабілізації
гідроекологічного стану лиману. Основними такими заходами, на наш погляд, мають стати:
1) систематичне розчищення протоки,
що з’єднує лиман з морем (особливо у весняний і осінній періоди), для
забезпечення належних міграційних процесів основних представників іхтіофауни та
інших гідробіонтів;
2) сприяння відновленню загальних і
промислових рибних ресурсів за рахунок інвестицій у риборозведення;
3) створення умов для нересту й
зимівлі популяцій промислових видів риб шляхом створення нерестовищ, штучних
рифів, зимувальних ям тощо;
4) дотримання органами місцевої влади
відповідних вимог екологічного законодавства;
5) проведення всіх меліоративних
робіт в регіоні місцезнаходження лиману із суворим дотриманням положень Водного
та Земельного кодексів України;
6) належне наукове забезпечення всіх
управлінських рішень щодо реконструкції та використання гідроекосистеми лиману;
7) сприяння більш ефективній роботі національного
парку “Приазовський”, ядро якого можна
було б розмістити на Молочному лимані, з метою більш
ефективного захисту, збереження та екологічно безпечного використання цієї
акваторії;
8) і ми сподіваємося, що спільними зусиллями зможемо повернути
«казкове»минуле Молочного лиману для майбутніх поколінь.
Для цього у нашій школі постійно
проводяться:
шкільні заходи на екологічні теми,
беремо участь у районних екологічних олімпіадах, «Екологічних стежинках»,
приймаємо участь у МАН, де розкриваємо дані проблеми,
вчителі проводять відкриті уроки на екологічні теми, анкетування серед населення
та учнів.
Наша робота є одним із кроків у вирішенні даної проблеми.
Люди, почуйте нас!
Результати анкетування серед учнів 9-11 класів Азовської ЗОШ І-ІІІст.
Висновки
Вищенаведені
матеріали дають можливість виявити деякі тенденції:
1.
Головною
методикою досліджень біорізноманіття Молочного лимана є збір матеріала, обробка його, а
також візуальне спостереження.
2.
Видове різноманіття тварин і рослин піддається значним коливанням, в залежності
від екологічних умов лимана, а саме:
Зміни солоності води ;
Порушення водообміну з Азовським морем.
Головний чинник цих змін – антропогенний.
3.
Проблеми Молочного лимана на сьогодні дуже серйозні; вони стали предметом
ретельного вивчення комісіями районної, обласної ради, а також на державному
рівні.
4.
Для вирішення цих проблем необхідна
спеціальна розробка проекту про створення протоки, подібної тій, що була
зроблена в 1943 році. Це приведе до стабілізації гідрохімічного і
гідробіологічного режимів
5.
Для впровадження
вищевикладених пропозицій можливе лише при проведені довгострокових,
комплексних бюджетних програм по відновленню екосистеми Молочного лиману.
Список літератури
1. Алексеев
НА. Цикличность в изменении солености приазовских озер на примере системы
Молочное озеро -Молочный лиман с учетом терригенных факторов - Иркутск, 1979. -
С. 75-82.
2. Алексеев
НА., Турбина Л.Н. Солевой режим Молочного лимана и возможные пути его изменения
- Днепропетровск: Промінь. - 1965. –
C.I 19-125.
3. Алмазов
А.М. Коротка гідрохімічна характеристика Молочного лиману - Київ, 1960. - С
118-122.
4. Буксер
Е.С, Комар Н.В. Молочній лиман -Одесса, 1930.
5. Буксер
Е.С, Позднякова Т.Д. Гідрохімічні дослідження Молочного лиману -Киев-Москва, 1946.
6. Звіт
кафедри зоологи Мелітопольського державного педагогічного інституту за 1971
рік. -Мелітополь, 1971.-79 с.
7. Звіт
кафедри зоології Мелітопольського державного педагогічного інституту за 1972
рік. -Мелітополь, 1972. -108 с.
8. Звіт
кафедри зоології Мелітопольського державного педагогічного інституту за 1979
рік. -Мелітополь, 1979. -121 с
9.
Пархоменко М.Л. Агроклиматическая
характеристика Мелитополыцины // Известия Мелитопольского отдела
географического общества УССР и Запорожского областного отделения общества
охраны природы УССР. -Днепропетровск: Промінь, 1965. -С 29-39.
10.
Сабодаш В.М. и др. Видова
різноманітність, екологічні особливості та можливості збагачення населення
Молочного лиману -
Ін-т зоології НАН України, 1994. - 72 с
11.
Янковский Б.А.
Ихтиофауна Молочного лимана после его соединения с Азовским морем - 1961. - № 3. - С. 44-47.
12.
Яновский Б.А. О
рыбохозяйственном использовании Молочного лимана - Проминь, 1965.-С. 67-80.
13.
Газета
«Слово трудівника» за 27 липня 2002 року
14.
Газета
«Мелітопольські відомості» №65 за 12.06. 2002 рік
Додаток 1.
Спогади моїх односельців
Перебийніс Іван Дем’янович .Народився 15.09 1935 року у с. Горіле. Зараз мешкає по в. Першотравнева, 50
разом з дружиною. Працював рибаком у колгоспі «Сини моря».У 60-70-их роках основному відновлювали бичка в Молочному
лимані. Вилов відбувався два рази на рік – весною і восени. Кожен день виходило
в лиман по 15 баркасів. Вилов кожної
бригади сягав від 1т до 1, 5т бичка.
Крім бичка у лимані відловлювали кефаль, судак, хамсу, тарань і навіть
осетрові. Частенько у риболовецькі сіті потрапляли і качки (чорноморка) – до
300 штук за один улов. Один із наукових
співробітників ВАСХНІЛ, який працював по вивченню фауни і флори Молочного
лиману висловився: «Молочний лиман – це «золоте дно» , єдина водойма по багатству біорізноманіття у світі» .
Додаток 2.
Зозуля Іван Максимович,
народився 25.12. 1941 року у селі Степанівна Приазовського району. Свою трудову
діяльність розпочав у риб цеху № 5 Бердянського рибопереробного комбінату, де
працював різноробочим. У 80-роки навчався у Керчі на судномеханіка. Після
закінчення працював спочатку рибаком, потім ланковим, а потім механіком
земснаряду. Відловлювали у Молочному лимані бичок в бригаді з Горловим Н.П. ,
Єременко Н.Я. та ін.. У 90-і роки, коли директором був Вуйко О.П., його
призначили керівником ділянки на промоїною Люди працювали у дві зміни з великим
натхненням, отримували високу зарплатню. Після акліматизації піленгасу почали
відловлювати і його, коли повертався із
нересту з Молочного лиману у Азовське море (улови доходили до 100т за добу .
Молочний лиман був для піленгасу і нерестилищем і кормовою базою (виживало до
80% малька). При правлінні ТОВ Мотор-січ (кінець 90-х років) вилов піленгасу
зменшився і зійшов нанівець. На сьогодні
господарями промоїни є люди, яких не цікавить доля піленгасу, а займаються вони
тільки вивозом піска, що призвело до порушення рівноваги у даній екосистеми. І,
як сказав на закінчення своєї розповіді Зозуля І.М.: «Серце обливається кров’ю,
коли дивишся на сьогоднішній Молочний лиман».
Додаток 3.
Анкета
1. Чи цікавить нас
екологічний стан довкілля нашого регіону?
а) так,б) ні.
2. Які проблеми є проблемами нашого регіону?
а) забруднення побутовими відходами
б) висихання Молочного лиману
г) хімічне забруднення
3. Які з цих проблем найактуальніші?
а) забруднення побутовими відходами
б) висихання Молочного лиману
г) хімічне забруднення
4. З чим пов’язані екологічні проблеми Молочного
лиману?
А) антропогенна діяльність
Б) природні чинники
В) техногенні чинники
5.
Чи
знаєте ви, чому виникли екологічні проблеми в Молочному лимані?
6.
Назвіть
явища, які викликали кризу в Молочному лимані.
Додаток 4.
Спогади Ченчик Оксани Олександрівни, 1972 року народження, яка працювала лаборантом в лабораторії
морської аквакультури Азовського відділення Південного НДІ рибного господарства
та океанографії на Пересипі. Нині проживає в смт Кирилівка, в. Калініна, 103.
У 70-і роки Гідрологічний заказник «Молочний лиман» став
власністю рибколгоспу «Сини моря». Господарство повинно було охороняти лиман належний
гідрологічний
режим.
Простіше кажучи, рибколгосп був зобов’язаний розчищати промоїну. Із цим завданням справлялися успішно, одночасно зайнялися відтворенням рибних запасів. Зайнялися всерйоз, заручившись
допомогою вчених. На
Пересипу обладнали лабораторію морської аквакультури Азовського відділення
Південного НДІ рибного господарства та океанографії, яку очолила кандидат
біологічних наук Любов Семененко. Я
працювала там лаборантом. Вивчивши біологічні особливості піленгасу ще під час
роботи на Далекому Сході, Семененко
запропонувала оригінальне рішення поетапної акліматизації далекосхідної кефалі
з урахуванням гідрохімічних особливостей Азова. Вперше мальків
піленгаса завезли на Пересип 1978 року. З них треба було виростити в рибниках
ремонтно-маткове стадо. Робота була виснажливою: поки рибу не перевели на
штучні корми, доводилося вручну збирати з дна мул, забезпечуючи їм дієту. І лише через шість років удалося
вивести першу молодь, яку випустили в Молочний лиман. Спочатку кількість рибопосадкового матеріалу
була малою — всього 3 тис. екземплярів, потім лік пішов на десятки, сотні
тисяч. Потім щорічний обсяг виробництва рибзаводу
сягнув 3 млн. штук. Утім, завод — це занадто голосно сказано про невеликий сарайчик, збудований самотужки.
Устаткування в ньому було вкрай примітивним, а персонал — ті ж таки
співробітники лабораторії. Викликають захоплення працьовитість,
терпіння та віра в успіх невеличкого наукового колективу. Адже остаточно
переконатися в успіху іхтіологи змогли лише 1989 року. Саме тоді почалося масове розмноження піленгаса. Тільки
в Молочному лимані врожайність тоді становила приблизно 9 млрд. мальків. Вчених
звинувачували в тому, що риба-«новосел» знищує мешканців Азова. Довелося доводити, що
піленгас харчується лише донними органічними залишками. А
потім надійшла вказівка згорнути наукову діяльність на Пересипу. На аргументи
про те, що спалахи популяції в 1992 і 1994 роках ще не свідчать про остаточне
впровадження «новосела» в екосистему, що йому потрібна штучна підтримка, просто
не зважали. Любов Іванівну лишили без квартальної премії й тринадцятої зарплати, проте рибзавод на Пересипу вдалося
відстояти. Єдиними
надійними союзниками вчених залишалися рибалки, хоча й своїх проблем у них
вистачало.
Матеріали із архіва лабораторії по розведенню
далекосхідної кефалі-піленгаса рибколгоспа «Сини моря», надані Ченчик О.О.
Додаток 5.
Презентація
до роботи
Подписаться на:
Сообщения (Atom)